Неписьменний

Жінка сидить за своїм робочим столом у годинниковій фабриці в Швейцарії. Це Agota Kristof. У її шухлядці є аркуш паперу та олівець. Коли думка набуває форми, вона її записує. Жінка не знає місцевої мови, але пише й мислить тією чужою мовою, яка їй вороже. На фабриці, врешті-решт, важко спілкуватися будь-яким чином: машини надто шумлять. Поговорити вдається тільки в туалеті, курячи сигарету на великій швидкості. Жінка розповідає свою історію — історію вигнання, відриву від коренів, жахіть. Вона хотіла б розповісти щось про себе, але для цього мусить вигадавати маски. І так, несподівано, ми опиняємося всередині її романів. Жінка щоразу стає Lucas, Claus, Sandor, Line… Але лише на мить. Ми опиняємося посеред сну або в центрі пам’яті, що насичена її дитинством; тільки так письменниця може сказати нам те, що знає. Але потім ми завжди повертаємося в ту кімнату, під тікання годинників і звук теперішнього. Мову, якою жінка до нас звертається, вона не обирала. Їй її нав’язав випадок, обставини. Вона вчинить по найкращому, як зможе. Це виклик. Виклик неписьменної. Дати: - субота, 28 листопада, 20:30 - неділя, 29 листопада, 16:30