Три етюди для розп’яття

Один актор втілює трьох персонажів, маргінальні фігури між божевіллям, ідентичністю та виворіненістю. Троє осіб об’єднані станом, який ускладнює їхню інтеграцію в соціальну тканину. Перша з трьох новел змальовує пацієнта серед порожніх стільців антрена психіатричної установи. Присутності, що супроводжували його життя, мешкають у кімнаті; відсутності стають співрозмовниками щоденного монологу, щоб пережити день у психіатричній спільноті. Друга новела, вільно натхненна фільмом Un anno con tredici lune Фассбіндера, відтворює тернистий шлях сироти, який, аби отримати трохи обіцяної чоловіком любові, погоджується на хірургічну операцію зі зміни статі; це не стане вирішенням його потреби, і він муситиме пристосуватися до нового життя — наслідку своєї дії. Протагоніст третьої новели, вільно натхненний La notte poco prima della foresta Колтеса, — чужинець у європейському місті. Вирваність із рідної землі ставить його перед міським пейзажем, дуже відмінним від країни походження. У дощову ніч він шукає супутника, щоб поділитися невдачею.