Кінець

Сьогодні про смерть не говорять. Схована, витіснена, відсунута кудись вбік. Старі, хворі і мертві відокремлені від живих, як чужі тіла, на які не варто дивитися. Та ілюзії вічної молодості недостатньо, щоб витерти страх: коли смерть торкається нас, вона вривається з комедією й трагедією водночас. Вистава досліджує це витіснення, фотографуючи суперечності сучасності, яка хоче бачити нас безсмертними, але щодня нагадує про нашу тендітність. Повільне, підземне горіння, що продовжує тліти під попелом.